Соя — це однорічна трав'яниста рослина родини Бобових. Це «універсальний солдат» світового землеробства та абсолютний лідер за вмістом рослинного білка (до 40-45%) та олії. Головна фізіологічна фішка — симбіоз із бульбочковими бактеріями, які перетворюють азот із повітря на «безкоштовне» добриво. Але соя — це рослина короткого світлового дня: вона почне цвісти лише тоді, коли ночі стануть довшими.
Терміни: Посадка — перша-друга декада травня. Збір — вересень-жовтень.
Біологічне обґрунтування: Насіння починає проростати при $+8... +10^\circ C$, але для стабільного росту ґрунт має прогрітися до $+12... +15^\circ C$. Вегетація (час від «прокидання» насінини до появи сухих бобів; як шлях від дитячого садочка до випуску з університету) триває 80–150 днів.
Терміни хибні: Посів у холодну землю ($< +8^\circ C$) призводить до «зацементування» насіння — воно лежить у землі, не дихає і стає кормом для грибків. На рослині це виглядає як нерівномірні, кволі сходи, що жовтіють вже на стадії першого листка.
Класифікація:
Ультраранні: $80-95$ днів. Ранні: $100-110$ днів.
Середні: $115-130$ днів. Пізні: $140+$ днів.
Тип росту: Детермінантні (ріст припиняється після закладання квітів) та індетермінантні (продовжують рости вгору під час цвітіння).
Репродукція: Не купуйте сою «з машини». Соя схильна до швидкого виродження через віруси. Еліта дає 100% потенціалу врожаю. 2-га репродукція втрачає 20–25% зерна — боби стають дрібнішими, а вміст білка падає. Це як старий телефон, який починає «глючити» і швидко розряджатися: на вигляд такий самий, а працює погано.
Параметри: Сонце — 100% дня. Температура $+22... +26^\circ C$. $pH$ 6.0–7.0.
Параметри хибні: При температурі вище $+32^\circ C$ під час цвітіння соя скидає бутони. Виглядає як «лисий» кущ: листя багато, а зав’язі немає.
Ґрунт: Родючі суглинки та чорноземи. Соя вимагає високої аерації (доступу повітря до коріння).
Ґрунт хибний: На кислих ґрунтах ($pH < 5.5$) бактерії-помічники гинуть, соя не отримує азот ($N$) і стає лимонно-жовтою. На пісках без поливу соя «згорає» за тиждень спеки.
Рівень ґрунтових вод: Не ближче 1 м. Соя любить воду, але не виносить «болота».
Параметри: Глибина закладання 3–4 см (на вологому ґрунті) або 5–6 см (на сухому). Міжряддя 45–70 см.
Передпосадкова підготовка: Інокуляція — це «must have». Обробка насіння бактеріями роду Bradyrhizobium japonicum. Це як запросити найкращих будівельників (бактерій) на будівництво будинку (рослини), які будуть самі виробляти будматеріали (азот).
Схеми посадки: На 1 $m^2$ — біля 40–60 рослин.
Схеми хибна: При занадто густому посіві нижні боби не отримують світла і не наливаються. Рослини стають високими і тонкими, легко падають від вітру.
Техніка: Посів у вологий шар. Обов'язкове прикочування (ущільнення) ґрунту.
Старт: У рядок — 10 г суперфосфату. Фосфор ($P$) стимулює ріст коріння вниз до води.
Стратегія: Для сої розсада не використовується. Вона має потужний стрижневий корінь. Будь-яке пошкодження при пересадці — це «стоп-кран» для росту.
Параметри: Полив — 15–20 л на $m^2$. Критичні фази: цвітіння та налив бобів.
Полив: Соя — «водохлюб» у другій половині літа.
Полив хибний: Дефіцит вологи під час наливу — це «щупле» зерно і втрата 50% врожаю.
Земляні роботи: Міжрядне розпушування та знищення бур'янів. Соя ненавидить конкуренцію за сонце.
Живлення: 1. Старт: Азот ($N$) — тільки стартова доза (10 г / 1 $m^2$) перед посівом. Далі працюють бактерії.
2. Бутонізація: Бор ($B$) та Молібден ($Mo$) по листу. Молібден — це «вітамін» для бактерій на коренях.
3. Листова діагностика: Фіолетові прожилки на листі — дай Фосфор ($P$). Жовті краї — дай Калій ($K$).
Список ворогів: Павутинний кліщ, акацієва вогнівка, соєва попелиця, бактеріоз, фузаріоз.
Павутинний кліщ (мікро-павучки, що висмоктують соки):
Народний: Обприскування настоєм часнику або чистотілу (лише на малих ділянках).
Біологічний: Актофіт (60-80 мл / 10 л). Працює проти кліща ідеально.
Хімічний: Санмайт або Ніссоран.
Природній: Хижий кліщ Фітосейулюс.
Акацієва вогнівка (гусінь їсть зерно всередині боба):
Народний: Відсутній.
Біологічний: Лепідоцид, Бітоксибацилін.
Хімічний: Кораген, Ампліго (під час масового льоту метелика).
Природній: Трихограма (комаха-хижак).
Бактеріоз (водянисті плями на листі):
Народний: Відсутній.
Біологічний: Псевдобактерин, Фітоспорин.
Хімічний: Препарати міді ($Cu$) — Медян Екстра.
Природній: Використання стійких сортів.
Логіка: Коли листя опало, стебло стало бурим, а боби при струшуванні «торохтять» — соя готова.
Техніка: Жнива при вологості зерна 14–16%. Не допускайте пересихання до 10%, бо зерно буде колотися.
Умови зберігання: Вологість 12%. У сухих провітрюваних приміщеннях. Соя легко вбирає вологу з повітря, тому контроль вологості — закон.
Перелік помилок: Передозування Азотом ($N$). Якщо дати сої багато селітри, вона «лінується» і не формує бульбочки. В результаті — величезний кущ, але мало бобів.
Сівозміна: Найкраще після озимої пшениці, кукурудзи. Не можна після соняшнику та інших бобових (спільна хвороба — склеротиніоз). Пауза — 3–4 роки.
Алелопатія: Друзі: Кукурудза. Вороги: Полин.
Максимальний врожай: Ряди з Півночі на Південь. Це дає на 15% більше світла кожній рослині.
Покращення смаку/якості: Калій ($K$) та Сірка ($S$) у фазі наливу підвищують вміст олії та білка.
Робота над помилками: Якщо розрізати бульбочку на корені і вона всередині біла чи зелена — бактерії не працюють. Якщо рожева — все супер, азотна фабрика працює на повну.