Мокра бактеріальна гниль викликається бактеріями родів Pectobacterium, Dickeya та Erwinia. На відміну від грибків, ці бактерії виробляють потужні ферменти (пектинази), які розщеплюють «клей» між клітинами рослини. В результаті тканини втрачають структуру і буквально перетворюються на слизьку, водянисту масу з різким неприємним запахом.
Бактеріоз не знає меж, він вражає все, де є соковиті тканини:
Овочі для зберігання (головна група ризику): Картопля, морква, цибуля, буряк.
Капустяні: Білокачанна капуста (особливо серцевина), цвітна капуста, броколі.
Пасльонові: Томати (стебловий бактеріоз), солодкий перець, баклажани.
Гарбузові: Огірки, кабачки, дині, кавуни.
Зелень: Салат, селера.
Квіткові: Орхідеї, калли, лілії, іриси.
Картопля: Бульба стає м'якою, при натисканні з неї виділяється світло-сіра або коричнева слизова маса. Характерна ознака — різкий запах гнилі («запах тухлятини»).
Капуста: Гниль починається з місця прикріплення листя до качана або з верхівки. Качан стає слизьким, темніє, а всередині перетворюється на кашу.
Цибуля/Часник: Окремі соковиті лусочки всередині стають «скляними», водянистими, а потім весь центр цибулини вигниває, хоча зверху вона може здаватися здоровою.
Морква/Буряк: Гниття починається з «носика» або голівки. Коренеплід стає м'яким, як губка, і швидко розкладається в ґрунті або погребі.
Томати/Перець: Проявляється як «порожнисте стебло». Рослина раптово в'яне, а якщо розрізати стебло — всередині воно порожнє і заповнене темним слизом. На плодах з'являються водянисті «опіки».
Огірки/Кабачки: Зав'язь стає прозорою, м'якою і буквально «стікає» з куща.
Салат/Зелень: Листя в основі стає темним, мокрим і перетворюється на неприємну слизьку масу за одну ніч.
Квіти: Основа стебла або цибулина розм'якшується, з’являється характерний бактеріальний слиз («ексудат»).
«Запах смерті»: Це єдина хвороба, яку досвідчений агроном впізнає з заплющеними очима. Бактерії виділяють гази (аміак, сірководень), тому сморід від мокрої гнилі неможливо ні з чим переплутати.
Ефект «Доміно»: В погребі одна заражена картоплина може «розчинити» цілий мішок сусідніх за тиждень, бо бактеріальний слиз просто стікає вниз, заражаючи все на шляху.
«Прихована бомба»: Бактеріоз може жити всередині судин рослини без жодних зовнішніх ознак, поки температура не підніметься до +25°C — тоді рослина згорає за добу.
Біохімічна артилерія: Бактерії не чекають, поки рослина ослабне. Вони активно руйнують пектин — каркас рослинного організму.
Умови вибуху: Висока вологість (100%) та висока температура (+25..+30°C). Часто спалахує після затоплення городу або сильних злив.
Шлях проникнення: Тільки через рани! Пошкодження дротяником, порізи при зборі врожаю, місця відриву листя або укуси комах.
Зимівля: В ґрунті, на залишках рослин, у кишечнику комах-шкідників (наприклад, мух) та в насіннєвому матеріалі.
Хімічні препарати:
Мідьвмісні (Медян Екстра, Курзат): Мідь — це головний ворог бактерій. Створює захисну плівку, яка пригнічує поділ клітин.
Касугаміцин (Казумін): Єдиний офіційний антибіотик для рослин, що діє безпосередньо на бактерії.
Біопрепарати:
Фітоспорин / Бактофіт: Конкурентна мікрофлора, що виділяє природні антибіотики.
Фітолавін: Біопрепарат на основі стрептотрицинових антибіотиків.
Народні методи:
Марганцівка (Перманганат калію): Потужний окиснювач. Використовується для дезінфекції насіння та тари.
Зеленка (Діамантовий зелений): Змащування зрізів або ранок на гарбузових культурах.
Механічні та фізичні методи:
Дезінфекція інструменту: Протирання ножів та секаторів спиртом.
Просушування: Після збору врожаю картопля та морква мають бути ідеально просушені перед закладкою в погріб.
Природні помічники:
Сонечка та інші хижі комахи, які нищать переносників бактеріозу (попелиць, цикадок).
Захисне сусідство:
Календула та Чорнобривці: Їхні виділення пригнічують розвиток патогенних бактерій у ґрунті.
«Ніж — головний ворог»: Ніколи не ріжте насіннєву картоплю перед посадкою одним ножем без дезінфекції. Ви можете власноруч заразити 100% бульб бактеріозом. Тримайте банку зі спиртом або міцним розчином мідного купоросу поруч.
Азотна пастка: Надлишок азоту (свіжий гній) робить стінки клітин пухкими. Така рослина для бактерії — як розмоклий цукор. Якщо у вас був бактеріоз, мінімізуйте азот і збільште дози Калію.
Битва за повітря: Бактерії мокрої гнилі — анаероби (люблять умови без кисню). Застій води в ґрунті або погана вентиляція в погребі — це 100% гарантія спалаху хвороби.
Кальцій — це цемент: Кальцієва селітра зміцнює пектинові зв'язки. Якщо рослина має достатньо Кальцію, бактеріальним ферментам набагато важче «розчинити» тканини.