Селера — це дворічна трав'яниста рослина родини Окружкових. Це справжній «марафонець» городу: деяким сортам потрібно до 200 днів, щоб сформувати врожай. Головна фізіологічна особливість — дуже дрібне насіння з високим вмістом ефірних олій, яке проростає лише на світлі та потребує постійної вологи.
Терміни: Посів на розсаду — лютий або початок березня. Висадка — травень. Збір — жовтень-листопад.
Біологічне обґрунтування: Селера холодостійка, але має дуже довгий період вегетації (це час від «народження» ростка до повного дорослішання плоду; як шлях від першого класу до випускного). Для старту насіння потрібна температура $+18... +22^\circ C$, а для росту — $+15... +20^\circ C$.
Терміни хибні: Посів у квітні для кореневих сортів — це помилка. Рослина просто не встигне наростити масу до морозів. Ви отримаєте купу листя і корінь розміром з волоський горіх.
Класифікація:
Листова: Дає лише зелень. Зріє швидко (70-80 днів).
Черешкова (стеблова): Вирощується заради м'ясистих стебел. Потребує «відбілювання» (закриття стебел від сонця).
Коренева: Формує великий коренеплід (150-200 днів).
Репродукція: Вибирайте Гібриди F1. Сортова коренева селера часто дає «бороду» з дрібних коренів замість однієї великої кулі. Еліта гарантує відсутність порожнеч всередині. 2-га репродукція втрачає 30% врожайності — корінь буде дрібним, гірким і дерев'яним.
Параметри: Сонце — 100% дня. $pH$ 6.5–7.5 (нейтральна).
Параметри хибні: У тіні селера витягується, стебла стають тонкими і волокнистими, а аромат слабшає.
Ґрунт: Глибоко розпушений, багатий на органіку (перегній) суглинок. Селера споживає дуже багато поживних речовин.
Ґрунт хибний: На кислих ґрунтах ($pH < 6.0$) виникає дефіцит Кальцію ($Ca$) та Магнію ($Mg$). Листя покривається плямами, а коренеплід гниє зсередини. На щільній глині корінь виросте деформованим.
Рівень ґрунтових вод: Не ближче 50 см. Селера любить воду, але застій вологи викликає септоріоз (іржаві плями на листі).
Параметри: Глибина закладання насіння — 0 см (сіємо по поверхні!). Схема висадки розсади — 35х40 см.
Передпосадкова підготовка: Насіння замочуємо в теплій воді на 24 години, змінюючи воду кожні 4 години, щоб вимити ефірні олії.
Схеми посадки: На 1 $m^2$ — не більше 6-9 рослин кореневої селери.
Схеми хибна: Загущення призводить до того, що листя не провітрюється. Це рай для грибків та слимаків.
Техніка: При висадці розсади кореневої селери категорично не можна заглиблювати центральну бруньку («сердечко»).
Техніка хибна: Якщо засипати «сердечко» землею, коренеплід не зав'яжеться, або буде деформованим із сотнею дрібних корінців.
Старт: У лунку — 1 склянка перегною + 1 ч. ложка суперфосфату.
Стратегія: Для кореневої та черешкової селери розсада — єдиний спосіб отримати врожай.
Посів: Лютий. Сіємо у вологий ґрунт, не присипаючи землею (насінню потрібне світло для пробудження). Накриваємо склом.
Об’єм тари: 0.2-0.5 л. Індивідуальні стаканчики кращі, бо селера важко переносить пошкодження кореня.
Мікроклімат: Температура $+18... +22^\circ C$. Після появи сходів — досвічування фітолампами до 14 годин.
Мікроклімат хибний: Якщо температура впаде нижче $+10^\circ C$ на стадії розсади, рослина може «подумати», що зима вже пройшла, і влітку замість кореня випустить квіткову стрілку (цвітушність).
Параметри: Полив — 20 л на $m^2$. Земля має бути постійно вологою.
Полив: Селера — «водяний насос». Критичний період — серпень та вересень, коли йде налив кореня.
Полив хибний: Пересихання ґрунту робить стебла порожніми (дуплистими) і гіркими.
Земляні роботи: Увага! Кореневу селеру не можна підгортати. Навпаки, у другій половині літа від кореня треба відгрібати землю, щоб він ріс у ширину.
Формування: У кореневої селери в серпні обрізають бокові листки, що лежать на землі. Це стимулює ріст самого «яблука».
Живлення:
Через 2 тижні після висадки: $N$ (Азот) — настій трав або сечовина (20 г/10 л).
Липень: Комплексне $N:P:K$ 20:20:20.
Серпень: Калій ($K$) та Бор ($B$) — магнієвий бор або борна кислота (2 г/10 л). Бор запобігає гниттю серцевини.
Список ворогів: Селерова муха (борщівникова), попелиця, септоріоз (бура плямистість).
Селерова муха (личинки роблять міни/ходи в листі):
Народний: Обприскування настоєм гіркого перцю або пижма.
Біологічний: Актофіт (40 мл/10 л).
Хімічний: Актара (полив під корінь лише на ранніх етапах).
Природній: Посадка поруч із цибулею.
Септоріоз (листя сохне, покривається плямами з чорними цятками):
Народний: Розчин молочної сироватки з йодом.
Біологічний: Фітоспорин, Триходермін.
Хімічний: Квадріс, Скор (призупиняють хворобу миттєво).
Природній: Знищення рослинних решток восени.
Логіка: Збираємо якомога пізніше (кінець жовтня), бо коренеплід витримує приморозки до $-5^\circ C$ і активно росте саме в прохолоді.
Техніка: Викопуємо вилами, щоб не порізати корінь. Обрізаємо листя, залишаючи 2 см черешків.
Умови зберігання: У вологому піску при температурі $0... +2^\circ C$. Коренева селера лежить до травня. Стеблова селера зберігається в холодильнику в плівці до 1 місяця.
Перелік помилок: Обрізка всього листя влітку. Листя — це «кухня», яка готує цукри для кореня. Якщо обрізати все листя, корінь перестане рости. Видаляйте лише те, що жовтіє або лягає на землю.
Сівозміна: Найкраще після капусти, огірків, картоплі. Заборонено після моркви, кропу та петрушки. Пауза — 4 роки.
Алелопатія: Друзі: Капуста (селера відлякує білянку), квасоля, томати. Вороги: Кукурудза.
Максимальний врожай: У серпні обережно підріжте гострим ножем бокові горизонтальні корінці кореневої селери (ті, що зверху). Це змусить рослину нарощувати об'єм основного «яблука».
Смак: Для черешкової селери за 3 тижні до збору оберніть стебла цупким папером (але не листя!). Без сонця стебла стануть білими, ніжними і без гіркоти (бланшування).
Робота над помилками: Якщо коренеплід всередині став коричневим і м’яким — це дефіцит Бору ($B$). Наступного року обов'язково зробіть 2 підгодівлі борною кислотою.