Сорго — це однорічна трав'яниста рослина родини Злакових. Це «верблюд» рослинного світу. Головна фізіологічна особливість — здатність впадати в анабіоз (це стан «глибокого сну» рослини; як натиснути на «паузу» у відеогрі, щоб перечекати небезпеку) під час екстремальної засухи, а потім миттєво відновлювати ріст після першого дощу.
Терміни: Посадка — середина або кінець травня, коли ґрунт прогрітий до $+14... +16^\circ\text{C}$.
Біологічне обґрунтування: Сорго — екстремально теплолюбна культура. Насіння не проросте, поки земля не стане по-справжньому теплою. Вегетація (час активного росту від насінини до врожаю) триває від 90 до 140 днів.
Терміни хибні: Посів у холодний ґрунт ($< +10^\circ\text{C}$) призводить до того, що насіння просто «задихається» і гниє. Якщо сходи з’являться, вони будуть жовтими і не ростимуть тижнями.
Класифікація:
Зернове: Коротке стебло, велика волоть (на кашу та корм).
Цукрове: Висота до 3 м, стебло повне солодкого соку (на сироп).
Віничне: Для виготовлення віників.
Сходи: При $+15^\circ\text{C}$ з’являться на 7–10 день.
Репродукція: Тільки Гібриди F1. Сорго легко перехрещується з диким гумаєм (бур’яном). Еліта гарантує високий вміст цукрів та стійкість до вилягання. 2-га репродукція втрачає 30–40% врожайності — рослини будуть різної висоти, а замість зерна отримаєте порожню солому.
Параметри: Сонце — 100% дня. Температура $+25... +35^\circ\text{C}$. $\text{pH}$ 5.5–7.5.
Параметри хибні: Тінь або низини з холодним повітрям. Сорго зупиняється в рості, якщо температура падає нижче $+15^\circ\text{C}$.
Ґрунт: Будь-який, навіть солончаки. Але найкраще — легкі чорноземи.
Ґрунт хибний: Важка запливаюча глина. Корінь сорго потужний, але йому потрібен кисень на старті.
Рівень ґрунтових вод: Може бути глибоким (до 3-4 м), сорго дістане воду звідти.
Параметри: Глибина закладання 3–5 см. Схема: 20 см між рослинами, 60–70 см між рядами.
Передпосадкова підготовка: Протруювання насіння препаратом Вітавакс або Максим (захист від сажки).
Схеми посадки: На 1 $\text{m}^2$ — 8–10 рослин.
Схеми хибна: Занадто густий посів у сухому регіоні призведе до того, що рослини використають всю вологу ще до цвітіння і не дадуть зерна.
Техніка: Посів у вологий шар ґрунту з обов'язковим прикочуванням (це як притиснути ковдру до дитини, щоб їй було тепліше і затишніше прокидатися).
Старт: У рядок — 10 г амофосу на 1 метр. Фосфор ($\text{P}$) стимулює корінь іти вглиб.
Стратегія: Для сорго розсада не використовується. Рослина має потужний стрижневий корінь, який не терпить пересадки.
Параметри: Полив — мінімальний. Лише у фазі викидання волоті (якщо немає дощу місяць).
Полив: Сорго споживає у 2 рази менше води, ніж кукурудза.
Полив хибний: Перезволоження на пізніх етапах затягує дозрівання зерна.
Земляні роботи: Міжрядне розпушування обов’язкове в перші 30 днів, поки сорго росте повільно.
Живлення:
Фаза 5-6 листків: $\text{N}$ (Азот) — аміачна селітра 20 г / 10 л.
Цвітіння: Цинк ($\text{Zn}$) та Бор ($\text{B}$) по листу. Це покращує зав’язування зерна у волоті.
Листова діагностика: Фіолетове листя на старті — рослині холодно, дай Фосфор ($\text{P}$).
Список ворогів: Попелиця (тля), дротяник, сажка волоті, пліснява зерна.
Попелиця (тля) — найнебезпечніша, висмоктує сік:
Народний: Обприскування настоєм попелу та мила.
Біологічний: Актофіт (60 мл / 10 л).
Хімічний: Конфідор або Енжіо (висока ефективність).
Природній: Сонечка (ентомофаги).
Сажка (замість зерна — чорний пил):
Народний: Немає.
Біологічний: Немає.
Хімічний: Тільки протруювання насіння перед посадкою (Максим 025 FS).
Природній: Видалення і спалювання хворих волотей.
Дротяник (гризе насіння в землі):
Народний: Пастки з картоплі.
Біологічний: Метарізин (внесення в ґрунт).
Хімічний: Актара (обробка насіння).
Природній: Глибока осіння оранка.
Логіка: Коли зерно в нижній частині волоті стало твердим і втратило «молочність».
Техніка: Зрізаємо волоті секатором. Для цукрового сорго — зрізаємо стебла, коли зерно в стадії воскової стиглості (найбільше цукру).
Умови зберігання: Вологість зерна — 13%. Якщо зерно вологе, воно миттєво пліснявіє.
Перелік помилок: Посів поруч із суданською травою. Вони перепилюються, і сорго втрачає свої якості.
Сівозміна: Найкраще після бобових. Заборонено після соняшнику. Пауза — 3 роки.
Алелопатія: Сорго — агресор. Воно виділяє в ґрунт сорголеон (природний гербіцид, який вбиває бур’яни та пригнічує наступні культури). Після сорго наступного року обов'язково давайте підвищену дозу Азоту ($\text{N}$).
Максимальний врожай: Використовуйте Гумат Калію у фазі початку виходу волоті. Це збільшує масу зерна на 15%.
Робота над помилками: Якщо сходи нерівномірні — ви не прикотали землю, і насіння не отримало контакту з вологою.