Біла гниль, або склеротиніоз — це грибкове захворювання, що викликається грибом Sclerotinia sclerotiorum. Його легко впізнати за характерним сніжно-білим, схожим на медичну вату, нальотом. Це один із найбільш агресивних патогенів, який не просто псує плід, а повністю розчиняє його тканини, перетворюючи їх на водянисту масу.
Овочі для зберігання: Морква (головна жертва), столовий буряк, капуста, петрушка (корінь), селера.
Гарбузові: Огірки (особливо в теплицях), кабачки.
Пасльонові: Томати (стеблова форма), перець.
Бобові: Квасоля, горох, соя.
Технічні: Соняшник (кошикова та стеблова форми), ріпак.
Ягідні: Суниця садова (полуниця), виноград.
Морква: У погребі коренеплоди вкриваються густим білим «хутром». Тканина під нальотом стає м'якою, але колір майже не змінює. Всередині та на поверхні нальоту з’являються великі чорні «камінці» (склероції).
Капуста: Верхні листки качана стають слизькими, вкриваються білою ватою. Між листками утворюються численні чорні склероції, схожі на екскременти мишей.
Огірки/Томати: На стеблах (частіше в пазухах листків) з’являються мокрі плями, які швидко заростають білим міцелієм. Стебло всередині стає порожнім, і в ньому накопичуються чорні склероції. Рослина вище місця ураження миттєво в'яне.
Соняшник: На тильній стороні кошика з’являється коричнева пляма, яка швидко вкривається білим нальотом. Насіння випадає, а кошик розсипається на окремі волокна.
Квасоля: Стручки стають м’якими, водянистими і вкриваються білим «пухом».
Полуниця: Ягоди стають м’якими, як варені, і швидко затягуються білою грибницею.
«Мишачі камінці»: Чорні склероції — це «консерви» гриба. Вони можуть жити в ґрунті до 8–10 років, витримуючи морози до -40C та повне висихання.
Ферментативний «чужий»: Гриб виділяє потужну щавлеву кислоту та ферменти, які розчиняють клітинні стінки рослин ще до того, як туди проникне грибниця. Плід буквально «тане».
Зараження через контакт: У погребі біла гниль поширюється як пожежа. Грибниці достатньо просто доторкнутися здорової морквини, щоб «перестрибнути» на неї.
Прихована загроза: Рослина може виглядати здоровою під час збору, але мати мікроскопічні частинки гриба, які «вибухнуть» у погребі при першому ж підвищенні вологості.
Механізм: Весною склероції в землі проростають маленькими «грибами-чашечками» (апотеціями), які вистрілюють мільйони спор у повітря. Або ж склероції проростають грибницею прямо в корінь.
Умови «вибуху»: Температура +15..+20C та висока вологість (понад 90%). Різкі перепади температур, що спричиняють конденсат, — це ідеальний тригер.
Джерела: Ґрунт, рослинні залишки, заражене насіння соняшнику та бобових.
Хімічні препарати:
Світч (Switch): Найкращий двокомпонентний фунгіцид, що «блокує» білу гниль на плодах.
Сігнум: Ефективний для захисту моркви та капусти перед закладанням на зберігання.
Біопрепарати:
Триходермін: Фундамент захисту. Триходерма — єдиний організм, який може фізично перетравити чорні склероції в ґрунті.
Фітоспорин: Для профілактичного обприскування під час вегетації.
Народні методи:
Опудрювання крейдою або попелом: Створює лужний бар'єр на поверхні плодів у погребі, що заважає грибниці рости.
Механічні та фізичні методи:
Суворе сортування: Будь-який плід з «подряпиною» — в окремий ящик для негайного вживання.
Температурний режим: У погребі має бути +1..+2C. При таких температурах гриб «засинає».
Природні помічники:
Корисні бактерії, що живуть у компості, допомагають прискорити розпад рослинних решток, не даючи склероціям сформуватися.
Захисне сусідство:
Цибуля та часник: Їхні виділення трохи пригнічують спори склеротинії, тому змішані посадки з морквою дуже корисні.
«Залізний карантин»: Якщо ви знайшли в ящику з морквою «ватний» наліт — не просто викидайте хвору морквину. Видаляйте і всі сусідні, що торкалися її, а місце, де вони лежали, обов’язково просипте сухим вапном або крейдою.
Кальцієвий щит: Біла гниль «проїдає» м'який пектин. Кальцієва селітра (підживлення в серпні) робить тканини моркви та капусти твердими, як броня. Грибку значно важче почати атаку.
«Суха шийка»: У моркви біла гниль часто починається з залишків гички. При обрізанні залишайте 0.5–1 см черешків, дайте їм підсохнути на сонці («закоркуватися») перед закладкою в погріб.
Пісок як бар’єр: Зберігання моркви у вологому піску — метод гарний, але якщо в пісок потрапить біла гниль, він стане ідеальним провідником. Використовуйте тільки чистий, прожарений або новий пісок щороку.